Років зо п'ять стало, знову та зима,
Розквітає швидко снігова вежа.
Місто сіре також і російське б'є,
Холодно, морозе, дощ кривавий ллє.
Я сумую дуже за життям своїм,
Не було раніше болісних цих війн.
Все раділо, бавилось яркими фарбами,
Синьо-жовтий прапор з кулями літає.
Де це все поділось? Та чого прийшли?
З-під кордону люди стали мов чорти.
Вірю, все ще буде, знову буде світ,
Мій Донецьк спочатку розпочне політ.