1.
дивитися на світ
не сірим вовком
а сонцем
що лягає
за маяк
собі на зло
я нині
не замовкну
про те
без чого дихати
ніяк
до тронних залів
суєті далеко
а плюнути на все
забракне гри
цей рік за роком
борозна у треку
без відліку
прогнозу
і пори
2.
щоденні іспити
на право тліти
щонічні вилазки
з юрби
у сни
де Бог
що поміж сном
і тлінням
вітер
вкриває квітами
межу весни
думки
приховані
ще за межею
безкрилі промені
на дні рядка
піввидиху бракує
до моєї
як у лото
щасливого квитка
3.
таки чарую
слово викликаю
мов тягну духа
з потойбіччя
в яв
в одному з них
прийде до мене
каїн
а в іншому
непроханість
моя
за чаркою
в якій вирує
істин
натхнення божого
шалений рій
ми будемо ділити
серце міста
на те
яке добротне
чи в добрі
4.
мольфарам
розчаровуватись
важко
як непомітно
вкрасти в пияка
ще недопиту
оковиту
з пляшки
і кепкувати
з тряски
у руках
їм добре
світ земний пофайкувати
впустити диму
як у хату
мух
навіщо вам
про невідоме знати
довірте долю
кращому керму
5.
зоря
зорею
їй ще вік
вмирати
мені ж лишається
ковтнути те
в якому я
на куций час багатий
літаю в спогадах
про щось святе
і надихаю
пустощі
дитячі
і босоного
біль чиню
траві
і вже вона
росою
тихо плаче
в моїй
безмежно-дивній
голові
6.
Бог підіймався
сонцем над хрестами
над банями
церковними
і ніс
відкрите серце
роздавав
між нами
проміння крихти
назбирав
за ніч
їх у своїх коморах
потаємних
це були душі
мертвих ліхтарів
став у зеніті
думав про взаємність
добра людського
і тепла зорі
12 Грудня, 2019