Допоки хвилюється мама,
цінуйте безмежну турботу.
Колись ваші діти так само
матимуть справи, роботу.
І слухавку можуть не взяти,
забути набрати пізніше.
То болісно їм відчувати
відсутність потреби в них.
Більше
Уваги матусям даруйте,
цікавтесь здоров'ям рідненьких.
Й на відстані навіть відчуйте
той сум, що на серці у неньки.
Вони ж нам життя дарували,
ми-їхня єдина надія.
Як скарб найдорожчий плекали.
Байдужості гостру стихію
запізно помітити можна.
Тоді, коли час уже сплине.
Тож не ігноруйте безбожно
своїх матерів. Ви-дитина,
яку вона щиро кохає,
й ночами буває не спить.
Молитву за вас почитає,
І серце стареньке болить.
Життя непомітно збігає,
як в горах хуткий струмок.
І жоден із нас не знає,
коли той останній дзвінок.
Та вже після нього не стане,
у кого поради спитати.
І серце, можливо, розтане,
та вже не уникнути втрати.
Не дутиме мати на ранку,
і не сваритиме за школу,
не поцілує на світанку,
і не повернеться ніколи.
Буде запізно жалкувати.
То треба зараз розуміти,
щодня і щохвилини пам'ятати:
без нас матусям гірко жити.
У когось вже мами немає,
і ні до кого голову схилити...
А ваша жива і чекає
на те, щоб приїхали діти!
Допоки хвилюється мама,
цінуйте кожну мить її життя!
Бо вже коли її не стане-
безсильні будуть каяття...