«Чи жалітись на доленьку сумну?» -
Сама себе колись я запитала.
Й сама ж відповіла: «Згадай весну,
свою весну, - і ти ж когось кохала?»
Солодкий плід той! Жаль, що швидко згірк.
Кого кохати – серце не питає, -
в глибоку воду я пішла у брід,
як виявилось: броду там немає!
Пірнула з головою: ось воно –
твоє кохання – пий же до несхочу!
Коханий мій жонатим був давно,
ну, а зі мною – просто в «гречку вскочив»!
Повірила улесливим словам, -
такі жінки – їм хочеться кохати;
а серце плаче, бо воно ж, як храм, -
не можна в нього, як з гори плювати!
Чи жалітись на доленьку сумну?
Мабуть що ні – хай не страждає серце,
хай виглядає ще одну весну,
доки й життя моє не обірветься!
Липень 2018 р.