Сусідка знов на кухні сльози ллє.
Жіночі. Материнські. Щирі сльози.
І знов я їй розрадити не в змозі,
лише од сліз її на серці зле.
Її єдиний син... Якісь жінки...
Ні – жінка... Молодий... А та – зваблива...
І – звабила дитину... Сліз вже – злива
про долі молодих чоловіків.
І – сльози знов... І – вірити, чи ні...
Вдивляюся у злегка п’яні очі,
вслухаюся в сльозу її жіночу,
і щось жіноче плачеться в мені...