. . .
Як моторошно сивою зимою
вiдчути подих вiтра на шибках,
i знати, що за темiнню нiчною
ти щезнеш, як примара, увi снах,
i все менi не встигнеш розказати,
що не розкажеш у звиднiлий день…
I як щасливо можу я спiвати
в пустiй оселi голосних пiсень?..