В легкості і без зажури
Ніна прагнула прожити,
Що не день - то шури-мури,
Нескінченні фаворити.
Та не сталось - як гадалось,
Та й гадалось через раз,
Там, де тонко - увірвалось,
І презерватив не спас.
Залетіла - не літавши,
Зацвіла душа-мякушка,
Була сильна - стала слабша,
Була тонка - стала грубша.
Стали в памяті не сотні,
З ким гулялось і пилось,
А один, що безтурботно
Підчепив іще когось.
Де беруться зранку сили,
Там зявляються морщини,
Стала черствіти з безсилля,
Обійшовшись без мужчини.
Стали руки, як лопати,
А лопати - як пірїнки,
Жаль, життя не розпочати
З сорок першої сторінки.
Стали плечі - як ворота,
Всередині - мідний стержень,
Замозолилась самота
В сильнім прагненні до звершень.
І з висот гранітний погляд,
Ледь узрівши плазуна -
Який каявся, що поряд,
Він не був - лише два дня.
Став жорстким й недосяжним,
З блиском сталі-нержавійки,
Здатним вбити чи поблажливо
Залишить бомжу копійку.