В пізнанні суспільних правил
Й правильних, доцільних догм,
Завжди є, хто мізки вправить,
Бо говорить з ним сам Бог.
Йти направо - заборона,
Йти наліво - вмерти з скуки,
Хай Господь людей боронить,
Й направляє сильну руку.
Тільки зробиш крок, як звідкись
Приліта штурхан від неньки,
Вже не знаєш, куди дітись,
Й як навчитись йти рівненько.
Все не так, як має бути,
Та ніхто не зна, як саме,
Як в дитинсві це збагнути
Й здати парадокс-екзамен.
Бути ви****ком і чортом,
Неслухняним і нечемним,
Чутись жертвою аборту,
Від якого всі проблеми.
Не бажати вчитись добре,
І псувати комусь нерви,
Буть нікчемним, нехоробрим,
Щоніч пісяти під себе.
Зусібіч - розводять руки,
Важкий випадок та й годі,
З висоти, неначе круки,
Вдають з себе педагогів.
А найбільш дратує схожість -
Із малим, що в кожнім виріс,
У якому дитя боже,
Так батьки й не роздивились.