Легенда про левову пащу. (Садові ротики)
(грецька)
Недалечко від грецького міста,
У Немейському лісі жив лев...
Велетенський і дужий був, звісно
І бродив собі поміж дерев.
Вже пожер він багато народу -
Лютий норов і вдачу ж бо мав...
І лютішого звіра ізроду
Світ навколишній досі не знав!
Ні мечі, ані списи, ні стріли,
Аж ніяк не лякали його...
І багато мисливців умілих
Там життя вже поклали свого!
То ж - приборкати смертний не може:
Шкури міцність - заліза незгірш.
Зевсу моляться люди: - О, боже,
Допомогу пошли вже скоріш!
Що ж це маємо так пропадати?
Скоро всіх він людей пожере... -
Гера зглянулась - людям послати
Вже Геракла бажання бере.
І пішов собі парубок дужий,
У печері потвору спіймав...
Лев казився! Геракл же байдуже
Задушив. Сил не міряно мав.
Це був перший лиш подвиг Геракла,
Що і нині ніхто не забув...
Як же добре - і сил не забракло
І накидку із шкури здобув!
І на честь перемоги створила
Флора квітку, чудову й чудну...
Там, де лапа чудовиська рила,
Розцвіла за хвилинку одну!
І назвала: - Це - левова паща! -
І зірвала й герою дала...
Чоловічий дарунок найкращий
Із усього земного зела!
Це ж - ті ротики, (звісно), садові,
Крізь безодню віків, вони й літ,
Все буяють, рослини чудові
І людині дарують свій квіт!
5.07.2013 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о львином зёве
(греческая)
Недалече от греческого города
В Немейском лесу жил лев...
Огромный и сильный был, само собой,
И бродил себе между деревьев.
Уже сожрал он много народа -
Лютый норов и характер ведь имел...
И лютее зверя сроду
Мир окружающий до сих пор не знал!
Ни мечи, ни копья, ни стрелы,
Совсем не пугали его...
И много охотников умелых
Там жизни уже положили свои!
Так что - усмирить смертный не может:
Шкуры крепость - железа не хуже...
Зевсу молятся люди : - О, боже,
Помощь пошли уже скорей!
Что же должны пропадать?
Скоро всех он людей сожрёт... -
Гера сжалилась и послать
Уже Геракла желанье берёт.
И пошёл себе парень сильный,
В пещере чудовище поймал...
Лев бесился! Геракл же равнодушно
Задушил. Силы не меряно имел.
Это был первый лишь подвиг Геракла,
Что и ныне никто не забыл...
Как же хорошо - и сил не иссякло
И накидку из шкуры добыл!
И в честь победы сотворила
Флора цветок, прекрасный и странный...
Там где лапа чудовища рыла,
Расцвёл за минутку одну!
И назвала: - Это - львиный зёв! -
И сорвала и герою дала...
Мужской подарок наилучший
Из всех земных растений!
Это же - те ротики, (известно), садовые,
Сквозь бездну веков они и лет,
Всё пышно разрастаются, растения прекрасные
И человеку дарят свой цвет!