Сніг бузковий летів,
як ішла ти назовсім ...
не хотів сніг цей бути колючим і злим ...
і сп"янівши від слів
«Я заплуталась. Досить »,
я стояв і курив, прикидався живим ...
Сніг бузковий летів...
Він не вірив - ми ж знали,
що зима дограє цю останню з вистав...
я на жарт перевів,
ти мені підіграла,
а триклятий мобільний мовчати не став ...
Сніг бузковий летів,
запах модних пархумів
розчинявся в зимовій вечірній імлі...
Сам собі я звелів:
"Дихай! ". Зранку ж подумав:
заблукав я в красивій бузковій брехні...
Оригінал: http://www.stihi.ru/2011/02/27/10444