Верби кучеряві виросли над ставом,
Вітер колисав їх і пісню співав,
А на ставі лебідь з лебідкою плавав,
Місяць ясночолий з неба поглядав.
Зорі мерехтіли, світили в задумі,
Хмари-павутини по небу пливли,
Верби нахилились над водою в сумі.
Мили в ставу коси і в одну сплели.
Коники на скрипках в травах вигравали,
Пісня про кохання линула в гаю,
Голівки від вітру квітоньки схиляли,
Колисали хвилі човен на ставу.
Верби кучеряві про щось гомоніли,
Кожен подих вітру – їхнє зізнання,
На одному місці все життя рипіли,
Відчувався стогін, було каяття.
Світанки стрічають зорянії ночі,
І усюди роси сріблом виграють,
Жайвір на світанку пісню все торочить,
Закохані пари додому ідуть.
На небі сузір’я, ніби промовляють,
Вказує дорогу всім «Чумацький шлях»,
Солов’ї в садочку красиво співають,
Й присмак поцілунку пахне на губах.
20.12.2019 р.