слова Михайла Петренка
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подалі від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я не любий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко, і марно свій вік коротаю.
І в горі спізнав я , що тільки одна-
Далекеє небо – моя сторона.
І на світі гірко, як стане ще гірше,-
Я очі на небо, - мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки од світу втонув!
«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»
Збірник пісень «Струни серця», вид.1985р
«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»
Грудень,2019р.