Легенда про кизил
(кримська)
Колись Аллах надумав сам
Дерева роздавати.
Туди прибіг тоді й шайтан,
Собі щось попрохати.
Хто абрикоса попросив,
Хто яблуню, чи сливи...
- Скоріше дай мені кизил! -
Кричить шайтан щосили.
- Бо дуже рано він цвіте,
То ж - рано й дозріває? -
І ось чекає він, проте,
Все зрілого немає!
Вже й лист останній облетів...
Нечистий розізлився:
Він обдурити всіх хотів -
У дурні сам пошився!
- Нехай хто хоче, той собі
Бере оцю мороку!
Бо вже не буду, далебі,
Чекати по пів року,
Коли кизил надума зріть...-
Кричить шайтан сердито.
Й покинув дерево умить!
Сміялися відкрито
Із нього люди. Восени
Приходять до кизилу -
(Бо знають, зрілі вже вони!)
Плодів збирають силу.
Солодкі й дуже запашні,
Хоч зріють і не рано...
І звуть кизил і в наші дні:
Це - ягода шайтана!
14.06.2007 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о кизиле
(крымская)
Когда-то Аллах надумал сам
Деревья раздавать.
Туда прибежал тогда и шайтан,
Себе что-то попросить.
Кто абрикос попросил,
Кто яблоню, иль сливы...
- Скорей дай мне кизил! -
Кричит шайтан что есть силы.
Ведь очень рано он цветёт,
Значит - рано и созревает? -
Шайтан ожидает, да только,
Всё созревшего нет!
Уже и лист последний облетел...
Нечистый разозлился:
Он обмануть всех хотел -
Дураком сам сделался.
- Пусть кто хочет, тот себе
Берёт эту мороку!
Ведь уже не буду, ей-же-ей,
Ожидать по полгода,
Когда кизил надумает зреть... -
Кричит шайтан сердито.
И покинул дерево мигом.
Смеялись открыто
С него люди. Осенью
Приходят к кизилу,
(Ведь знают - зрелые уже они!)
Плодов собирают множество.
Сладкие и очень душистые,
Хоть спеют и не рано...
И называют кизил и в наши дни:
Это - ягода шайтана!