Тебе покинуть я не взмозі,
Хоча роки біжать туди,
Де цвіт буяє при дорозі,
Де є укриття від біди.
Та ось мені ти знов наснилась -
Твоя печаль твоїй душі,
Відчув, як спрага причаїлась,
Надію вилив у вірші.
І твоя біль мене збудила -
Прокинувсь пізно уночі,
Відчув, як ти страждаєшь, мила,
По краю леза ідучі.
Лети, лети мерщій до мене
Маленьким птахом у житах,
Або з Пегасом, взув стремена,
Мій милий і чарівний птах!
Я розповім тобі про щастя
Та про весну, де квіт розмай,
Зроблю щасливою, як вдасця...
Ти тільки, пташко, прилітай!