Иосиф Бродский
24 декабря 1971 года------------------------------24 грудня 1971 року.
В Рождество все немного волхвы.----------На Різдво всі ми трохи волхви.
В продовольственных слякоть и давка.----В продовольчих вітрини з дарами
Из-за банки кофейной халвы--------------потонули б у морі рухви,
производит осаду прилавка-----------------та, на щастя, треновані дами
грудой свёртков навьюченный люд:------стрімголов обслуговують люд:
каждый сам себе царь и верблюд.--------кожний сам собі цар і верблюд.
Сетки, сумки, авоськи, кульки,-------------Скрізь - портфелі, пакунки, кульки,
шапки, галстуки, сбитые набок.------------перекручені шапки, краватки.
Запах водки, хвои и трески,-----------------В банках скачуть живі огірки.
мандаринов, корицы и яблок.--------------Закликає юрбу до порядку
Хаос лиц, и не видно тропы-----------------активіст. Це ми так пізнаєм
в Вифлеем из-за снежной крупы.---------ту стезю, що веде в Віфлеєм.
И разносчики скромных даров-------------І володарі ницих дарів
в транспорт прыгают, ломятся в двери,-- вже в трамваях розтискують двері,
исчезают в провалах дворов,---------------поринають в провалля дворів, -
даже зная, что пусто в пещере:-------------навіть ті, в кого пустка в печері,
ни животных, ни яслей, ни Той,------------де до ясел не схилиться Та,
над Которою – нимб золотой.---------------над якою дуга золота.
Пустота. Но при мысли о ней---------------Порожнеча. Та в думках Її
видишь вдруг как бы свет ниоткуда.-----як згадаєш, то й світло проллється.
Знал бы Ирод, что чем он сильней,-------Довгі, Іроде, руці твої,
тем верней, неизбежнее чудо.--------------і від того Різдво не минеться.
Постоянство такого родства – -------------Це не просто гучний силогізм, -
основной механизм Рождества.-----------це Різдва головний механізм.
То и празднуют ныне везде,-----------------Це й святкують. І людство веде
что Его приближенье, сдвигая--------------до столів не гостина, не спрага.
все столы. Не потребность в звезде-------Всіх єднає бажання святе, -
пусть ещё, но уж воля благая---------------як не зірки, то щирого блага.
в человеках видна издали,------------------Ось чому всі не дивляться вниз,
и костры пастухи разожгли.-----------------і погонич роздмухує хмиз.
Валит снег; не дымят, но трубят----------Білі лиця. Надворі мете,
трубы кровель. Все лица, как пятна.-----і ревуть димарі, наче звіри.
Ирод пьёт. Бабы прячут ребят.-----------Цар пиячить. Ховають дітей,
Кто грядёт – никому непонятно:---------бо від страху хитається віра,
мы не знаем примет, и сердца – --------бо волхвам по країні усій
могут вдруг не признать пришлеца.----невідомі прикмети месій.
Но, когда на дверном сквозняке----------Та одразу той страх відпуска,
из тумана ночного густого-----------------коли постать, закутана в хустку,
возникает фигура в платке,----------------на порозі твоїм виника
и Младенца, и Духа Святого---------------серед протягів, краючих пустку.
ощущаешь в себе без стыда;---------------Бога в серці відчуєш на мить,
смотришь в небо и видишь – звезда.-----глянеш в небо, - там зірка горить.
1972-------------------------------------------Переклад А.Секретарьова, здійснено бл. 1990 р.