***
Вино волошкове, як спомин про літо,
Обрус напрасований пахне ожинами,
Вечерю на двох в передзим’я накрито,
У рамці пастель із сумними жоржинами.
Постукають в двері, та ми не відчиним,
На тризну по літу ніхто не запрошений,
Оця забаганка все ж має причини,
Бо завтра ми будем снігами спустошені.
Засмагу вже змито, лиш вицвілі пасма
Волосся ховають потяті цілунками
Знеможені плечі в нічнім позачассі,
Огорнутім осінню тоскними трунками.
Доп’ємо вино і відслонимо в місто
Фіранку квітчасту, - почуємо з вулиці
Як грають прощальну заїжджі троїсті,
І перша сніжинка до шибки дотулиться.