Ми, з коханою, в Неділю,
на кухні сиділи,
Як звичайно, під чарочку,
вареники їли,
Підхопилась раптом лялька,
й сОлодко так каже,
Ніби наче й не говорить,
медом-маслом маже:
"Не хочу, я, в Монополію,
чи у Дурня гратись,
Хочу, каже, як в тім кIно –
красиво кохатись!
В карколОмних, хочу позах,
щоб ліжко тріщАло,
Ти ж, мій любий, не лякайся –
буду верещАла!
Щоб сусіди від заздрощів,
усі удавИлись,
Ще й вебкамеру ввімкну –
на нас щоб дивились:
Хай заморскьії задроти,
платять нам долЯри,
Наш народний секс покажем –
тріснуть й окуляри !"
Я на радощах одівся –
побіг у аптеку,
Відчуваю - нині буде,
в ліжку справжня спека.
До панянки-продавщиці:
«гумОвих нам дайте»,
А вона на мене косо:
«Сами выбирайте,
Есть «гусарские» - с усами,
может быть такие ?
Ультратонкие,
с бананом,
и со вкусом киви ?
Я по трохи шаленію:
«Нащо зі смаками ?
Якщо любите банани –
жуйте собі самі !»
Продавщица продолжает:
«Есть для молодёжи,
Что бы сразу не закончить –
но они дороже».
«Де це, кажу, громадянко,
на моїм обличчі,
З переляку вам побачивсь,
та й юнацький прищик ?
Маю гріх – асортиментом,
вражений зненацька,
Дайте-но, мені шановна,
ось он ті - «Козацькі»,
Певно файні то кондоми,
мають бути, моцні?!»
Продавщица посмотрела:
«Их берёте? Точно?»
Я почухав підборіддя,
і махнув рукою:
«Упаковку, дві….
чи краще – три, візьму з собою».
Знаю, мою, не цікавлять,
ані чорношкірі,
Ні араб, ні італієць –
не коха так щиро.
Так відверто,
до нестями,
в карколомних позах,
Тільки справжні українці,
милуватись можуть.
Підморгне до мене люба,
так грайливо, оком,
І штовхне мене до ліжка,
випадково, боком.
Поспішати тут не варто,
нам із ділом «этим»,
Бо ніколи не буває,
зайвим файний пєттінг.
Хай розгляне, моя люба,
«козака із чубом» -
Він, цієї ночі, буде,
їй найкращим другом.
І на вухо, віддихавшись,
шепне мені тихо:
«Ось це і є українська,
сексуальна втіха»
Посміхнеться мені люба,
так, як вміє лиш вона:
«Я підтримую,
виключно,
вітчизняного виробника!»