***

Александр Ноцкий
А до Нового року тіко день!..
Маленький день, що з ніччю ся гуляє.
А я чека весни, старезний пень,
в якій хоч щось, та все ж затєліпає

в пустих штанях майбутнього. Зима
веде мене з друзяками до бані,
де є лен те, чого давно нема,
та троха літа в битому стакані.

І я метуся знову до Прута,
щоб розлетітись після у безкрайність
стрибка п’яненьким з сірого моста
звичайних рим про нашу незвичайність.