Земле моя

Константин Васильевич Грабко
    
Барвінків світ. Душа моя.
Лети мов птах, те вільне, слово.
Моя Вітчизна - квіточко моя,
Кохана, весняна діброва.

Твої пісні то пісні солов'їні-
до серця, до душі, до глибини.
Народе мій, в родині милій,
Русь Київська з сивої давнини.

Твої лани і щедрі, і широкі-
безмежний простір та небес блакить.
На всі віки, часи і строки
в єднанні нашім хай щастить.

Вітчизна мила то святе!
З червоних маків черевички.
В зелене, синє, золоте
уквітчана, заплетена у річки.

Дніпро! Дніпро! Сльоза котилась
з козацьких дум тяжких часів.
Свобода й воля кров'ю окропилась
тортурами найкращих із синів.

Украйно - плоть і кров моя
як мати. Як кохана ти єдина.
Ти більш ніж дім і більше ніж земля.
Я порох твій і всеж твоя дитина.