прекрасні в плетиві штормів розкішних вроді
покинуті людьми
зимові сходи скелястих схилів,
що ведуть до пляжів влітку
тепер, коли їх хвилі пестять дибки
то їхня сутність голизною в мереживі
нестерпно світить,
яко тіла темна хіть:
не метушня підніж для ніг лінивих,
а міць бетону, що тримає та мовчить!
переклад. оригінал трохи нижче:
http://www.stihi.ru/2019/12/29/4415