Натали Лоно. Ночная гостья. Рус. Бел

Максим Троянович
 К своим заглянет невзначай
 чуть слышным скрипом
 половицы.
 А в доме спят: не различат
 её шаги. Вмиг возродится.
 Послушных стрелок
 мерный ход затихнет вовсе.
 Безмятежно
 пошевелит усами кот,
 на печке нежась.
 Всё как прежде:
 и та же щелочка в окне
 сулит покой
 ночной прохлады,
 и паутинка в уголке
 слегка кивнёт
 в тени лампады.
 Коснётся–
 вспыхнут угольки.
 –Горите жарче, головешки!
 И с поддувалом–в поддавки
 с белёсым пеплом
 на сапожках.
 Сопит внучок.
 Прядётся нить.
 Одёжку справит потеплее.
 Спокойно...
 Дальним криком выпь
 напомнит: утро розовеет.

Начная госця
 
 Да сваіх зазірне няўзнак
 ледзь чутным рыпаннем
 масніцы.
 А ў хаце спяць: не адрозняць
 яе крокі. Уміг адродзіцца.
 Паслухмяных стрэлак
 мерны ход заціхне зусім.
 Ціхамірна
 паварушыць вусамі кот,
 на печцы лашчачыся.
 Усё як перш:
 і тая ж шчылінка ў акне
 абяцае супакой
 начной прахалоды,
 і павуцінка ў кутку
 злёгку кіўне
 ў цені лампады.
 Кране-
 успыхнуць вугольчыкі.
 -Гарыце гарачэй, галавешкі!
 І з паддувалам-у паддаўкі
 з бялявым попелам
 на боціках.
 Сапе ўнучок.
 Прадзецца нітка.
 Адзежу зладзіць пацяплее.
 Спакойна...
 Далёкім крыкам бугай
 нагадае: раніца ружавее.

    Перевод Максима Троянович