Між тобою і папером нікого немає. Порада для літераторів від літератора. Пробач, вже не пам'ятаю, хто це сказав, де записав...Чи саме такими словами? Якою мовою? Чи то ж можна покладатися на пам'ять? Чи то ж можна покладатися на відчуття? А на що ще покладатися людині? Ми сприймаємо світ лише через себе. Не стане нас - не стане світу.
Океан. Безмежний і синій. Глибина. Десь там далеко, де світло у воді, морські створіння. Подих. Усе дихає. І ллється і струменить. І усе це ти. Важке тіло дельфіна врізається у тебе. Ого! Перехоплює подих.
Наших тіл немає. Є лише блаженна субстанція + блаженна субстанція. Кордонів немає. Є лише безкінечність. Не говори. Не думай. Слухай себе і дивись у себе. Форма не має значення. Фантазія перетікає у фантазію. Хто дарує, хто приймає. Усе одночасно. Одне ціле. Минуле, майбутнє, відоме, незвідане, таємне, перше, вперше. Вільне, нестримне, мимовільне, бажане.
Оголена рибка мого тіла у синьому, прозорому тобі. Оголена рибка твого тіла у синій прозорій мені.
Заповни лакуни моїх запитань нереально логічними відповідями.