Володимир Висоцький В мене доля така - до межи, до

Владимир Туленко
Володимир Висоцький “В мене доля  така - до межи, до хреста”

"На слабкому я нервi нiяк не звучу -
Я вже свій підтягну, пiдновлю, пiдгвинчу!" (В.Висоцький)

В мене доля  така - до межи, до хреста
Гризтись до хрипоти (потiм знов німота).
Переконувать доки нутро виверта,
Що - це зовсім не те, що не той і не та!

Що - в лабазах брехня про помилки Христа,
Що - допоки ще в грунт не втулилась плита, -
Пiд татарським ярмом жив Іван Калита:
І що був не один, хто один проти ста.

Хай не враз, спершу хай  не збагну ні чорта, -
Повторю, хай злий блазень в менi вироста, -
Що не вартий предмет, та ще й тема не та, -
Суєта всіх суєт - все одно суєта.

Тільки чашу допить - не дано на бігу,
Навіть як все налить - не вгамуєш жагу;
Чи в нахабную пику наллять ворогу -
Не ламаюсь, брехати не маю снагу!

На слизькому я колi тримаю вагу,
Хоча й слизько, не гнусь, лиш згинаюсь в дугу!
Чашу краще розбить, зробить справу благу?!
Та не можу, терплю - звився в нитку тугу.

Передам - і не треба вже коло товкти:
У пекельнiй пiтьмi, де слiпi я i ти, -
Другу чашу вiддати, ганебно втекти!
Та дiзнатьсь не зможу, чи змiг випити.

Ось я з кола зійшов, ось на лузi пасуcь,
Про невипиту чашу базiкать боюсь -
Не признаюсь нікому й не видам комусь, -
А скажу - на поталу затопчуть чиюсь.

До блювоти я, хлопці, за вас клопочусь!
Може, хтось, десь, колись свічку справить якусь
За оголений нерв мiй, за те, що кричу,
За веселу манеру, де жарти точу ...

Та й, якщо золоту будуть зичить парчу,
Чи то чорну хворобу нашлють досхочу, -
На слабкому я нерві тодi не звучу -
Я вже свій підтягну, пiдновлю, пiдгвінчу!

Краще я загуляю, запью, засторчу,
Що вночі накрапаю, - в чаду розтопчу,
Краще голову пісні своїй відкручу, -
Чим пилюкою ковзать й вихлять досхочу!
- переклад Володимира Туленка

*****
Владимир Высоцкий “Мне судьба - до последней черты, до креста”

На ослабленном нерве я не зазвучу -
Я уж свой подтяну, подновлю, подвинчу!

Мне судьба - до последней черты, до креста
Спорить до хрипоты (а за ней - немота).
Убеждать и доказывать с пеной у рта,
Что - не то это вовсе, не тот и не та!

Что - лабазники врут про ошибки Христа,
Что - пока еще в грунт не влежалась плита, -
Что под властью татар жил Иван Калита:
И что был не один кто один против ста.

Пусть не враз, пусть сперва не поймут ни черта, -
Повторю даже в образе злого шута, -
Но не стоит предмет, да и тема не та, -
Суета всех сует - все равно суета.

Только чашу испить - не успеть на бегу,
Даже если разлить - все равно не смогу;
Или выплеснуть в наглую рожу врагу -
Не ломаюсь, не лгу - не могу, не смогу!

На вертящемся гладком и скользком кругу
Равновесье держу, изгибаюсь в дугу!
Что же с чашею делать?! Разбить - не могу!
Потерплю - и достойного подстерегу.

Передам - и не надо держаться в кругу
И в кромешную тьму, и в неясную згу, -
Другу передоверивши чашу, сбегу!
Смог ли он ее выпить - узнать не смогу.

Я с сошедшими с круга пасусь на лугу,
Я о чаше невыпитой здесь ни гугу -
Никому не скажу, про себя сберегу, -
А сказать - и затопчут меня на лугу.

Я до рвоты, ребята, за вас хлопочу!
Может, кто-то когда-то поставит свечу
Мне за голый мой нерв, на котором кричу,
И веселый манер, на котором шучу…

Даже если сулят золотую парчу
Или порчу грозят напустить - не хочу, -
На ослабленном нерве я не зазвучу -
Я уж свой подтяну, подновлю, подвинчу!

Лучше я загуляю, запью, заторчу,
Все, что ночью кропаю, - в чаду растопчу,
Лучше голову песне своей откручу, -
Чем скользить и вихлять словно пыль по лучу!
1978

https://www.youtube.com/watch?v=HgPOGtCj4Gw