Пахне димом, пахне осінь,
лист не в'яне лиш горить,
мов жар - птиця наді мною
разом з вітром в даль летить
Не боїться більше сонця
світ навколо золотий,
і нечутно пісня ллється,
о мій Боже, Боже мій!
Кожен день святий Тобою,
і ця музика, цей спів,
І тепло нечутно віє,
серед Божих святих див!
І міняються картини,
за секундою летять,
як то листя не з тканини,
килимами майорять
Час міняється, а знаєш,
Боже Батьку Рідний мій,
Ти Небесний! Ти мов казка!
Й не хватає часом слів
І тоді без слів співає
Богу вдячная душа,
й мов жар - птиця вдаль злітає,
серед Божої краси
І коли впаде останній
лист на мокрую траву,
і з дощом осіннє танго,
понад світом пропливе,
світом мокрих парасольок
і бурштинок на асфальт,
й ця картина з фарб не змитих
гріє душу в дощопад
І не знаю що зі мною,
чому тісно так душі,
і співаю і радію
тангу осені й дощу
Й лиш до Бога!
Й лиш до Бога!
Аж ген - ген лечу в красу!
Поклонитись Йому в Ноги
із подякою за все!