Возвратись

Татьяна Маркова 3
   Н. Бидненко
Повернися поглядом до мене –
Досить інших бачить в далині,
Бо в мені живе те сокровенне,
Що зігріє ці зимові дні.

Повернися поглядом в минуле –
Що було, а, може, й не було…
Та душа і досі не забула
Сліз кохання трепетне тепло.

Повернися просто як додому,
Де горить немеркнуча свіча.
З парасольки дощ струси і втому,
Доторкнися лагідно плеча.

От і все. І ми нарешті разом.
На печалі ставимо печать.
«Повернися…» – ця сакральна фраза
Стала раптом радістю звучать.

***
Направь взгляд, любимый, на меня -
Хватит видеть в далеке других.
Тайну я храню в себе любя,
Что согреет нас зимой двоих.

Взгядом повернись ты в прошлое,
Не было чего, а может было,
Но душа до сих пор не забыла
Слёз любви тепло хорошее.

Возвращайся просто, как домой,
Где горит любви моей свеча.
С зонтика струси печаль и боль,
И коснись любовью моего плеча.

Вот и всё. Мы наконец-то вместе, разом
На печали ставим  мы печать.
"Возвратись..." -  сакральная та  фраза
Стала вдруг так радостно звучать.