Про Лиса Микиту,
та Зозулясту Курочку
( Казка для дорослих)
«Повідають мудрі люде:
Прибудь розум – щастя буде.
Того й Лис державсь усе:
Хоч мороз шкребе по тілі,
Але рухи бистрі, смілі,
Гордо голову несе.»
Іван Франко «Лис Микита»
Знають всі, що Лис Микита
має хитру вдачу,
і, що він «не ликом шитий»,
вправний, не ледачий.
Патріотом був – нівроку –
лиш для свого шлунку,
й ворогів він мав високих –
ласих до грабунку.
Потрапляв не раз в опалу
до царя самого,
та виплутувався вдало -
не просив підмоги.
Вже давно про нього слава
по лісах лунає.
Я ж тут казку написала, -
хтось та й прочитає.
Захотілось раз Микиті
курячого м'яса, -
чи був ситий, чи не ситий -
та до птиці – ласий.
Зміркував він курку вкрасти –
звабивши до шлюбу,
щоб попала Зозуляста
лису просто в зуби!
Взяв пшонця з собою трішки,
курці на гостину;
дочвалав туди він пішки,
та й сховавсь за тином.
Бачить: курочка гуляє,
в сміттячку гребеться.
«А, чи тут собак немає?», -
щось шкребе під серцем.
«Тю-тю, тю-тю…», - так тихенько,
сипле курці просо,
а вона іде, дурненька,
й просто перед носом
у Микити – злого Лиса
почала клювати.
Ну, наївна курка, звісно, -
не навчила мати.
А Микита – хап тепленьку,
та й до серця тисне,
й жебонить: «Моя маленька,
я без тебе кисну.
Закохався дуже в тебе, -
вже горю, як свічка!
Свідки – сонечко і небо,
що не тільки нічку
хочу я з тобою теє...
Кличу я до шлюбу, -
будь дружиною моєю,
зозуленько, люба!
Я жених не злий, не хмурий,
і не звик брехати, -
будеш жити, як за муром
в гарній теплій хаті.
Буду вік тебе любити
й ноги тобі мити!», -
так виспівував Микита,
наче горем битий.
«Буду зятем я хорошим, -
ще побачить ненька.
Будеш мати щастя й гроші,
курочко, серденько!
Буду я тебе маленьку
на руках носити.
Дай же відповідь швиденько:
йдеш до мене жити?»
Курка слухає, тай годі,
замруживши очка,
а Микита (звісно, злодій, )
зиркає куточка,
де б тихесенько, без свідка,
курку смачно з'їсти…
- Дай же відповідь, лебідко,
тут, на цьому місці:
чи я любий тобі, мила?
Говори сміливо… -
- Так, співаєш ти до діла, -
я уже щаслива!
Женихів таких завзятих
я не знала зроду.
Я готова проміняти
курячу свободу
на щасливий шлюб з тобою,
бестіє патлата.
Що той півень з бородою?
В нього жон багато!..» –
Лис аж стогне: «Ох, я млію,
дай же поцілую, -
будеш мати ти надію,
що тебе люблю я!» -
…Та недовго курка любо
з Лисом фліртувала,
бо голівку Лису в зуби,
як на плаху вклала!
Клацнув Лис зубами. Пробі!
От вам і вся казка…
А кому не до вподоби –
вибачте, будь ласка!
Березень 2018.