Через десять хвилин
спорожніє вокзал
З неба зорі рясні
тихо зійдуть в туман,
Як уривки тих слів,
що тобі не сказав,
А тепер говорити вже сенсу нема.
Те, що наші шляхи
не зійшлися, на жаль-
То є доля така,
так влаштован цей світ.
Ти пробач за гріхи-
може чимсь ображав,
Я так само забув всі образи свої.
Прощавай!-
Як в лице завірюхою.
Прощавай!-
Як в безглуздому сні.
Ти мовчиш,
а я слухаю
Те, що очі твої говорять мені.
Ти мовчиш,
а я серцем слухаю
Те, що очі твої говорять мені.
Ти на пам'ять візьми
цих квітучих зірок,
Певно будуть часи,
біль колись промине,
Глянеш в небо вночі
у обіймах думок,
І під нашим сузір'ям згадаеш мене.
Через десять хвилин
спорожніє вокзал
З неба зорі рясні
тихо зійдуть в туман,
Як уривки тих слів,
що тобі не сказав,
А тепер говорити вже сенсу нема.
Прощавай!-
Як в лице завірюхою.
Прощавай!-
Як в безглуздому сні.
Ти мовчиш,
а я слухаю
Те, що очі твої говорять мені.
Ти мовчиш,
а я серцем слухаю
Те, що очі твої говорять мені.