Я збираю букет. В центрі квітка любові
І тенет почуттів і бутони надій…
На перев’язь візьму світлу стрічку шовкову,
А на ній, а на ній, спомин кращих подій.
Не зірвав, не зібрав в свій букет лишень віри:
Незугарна і чула та здавалась мені.
Все тому, все тому, що кохав я без міри,
Та довіра зачахла, наче гілка на пні.
Замість неї зросли гриби ревнощів сірих,
І отруйних підозр, тих, що вбили любов…
Тих, що вбили любов, а ми не посміли,
А скоріш, не зуміли віднайти, відродить її знов…
.