В Назареті славнім місті
хата білая стояла,
а в тій хаті Мати Божа
з Сином Спасом проживала!
Бо відкрилось небо святе,
коли Божий Син родився!
Спеленався пеленами!
Й світ навколо звеселився!
Й розірвались узи смерті,
не сотворенії Богом!
Розірвались гріха узи
що від душі в пекло злеє!
А над містом тай висока
гора в небо возвишалась,
і вершиною своєю
Богом Спасом умилялась!
А Він Бог наш, в труді Сильний,
знає то що світ не знає,
Знає муку і розп"яття,
що на Господа чекають
...Дитя сіло на порозі,
а весна прийшла до хати,
вили птахи свої гнізда,
враги смертії палати...
Взяв Бог глини та водиці,
та зліпив малую пташку,
пустив мирную по світу
Богу славоньку співати!
Я летіла тай летіла,
коли сестри у гніздечках!
І гнізда свого не мала
і розбитеє сердечко!
Бо пора йшла дуже люта,
діти птахи розлетілись,
я ж печаль одну оділа,
і головка похилилась...
Й полетіла плачем - криком,
в Назареті найшла хатку,
Боже Спасе! Рідний Боже!
Дай же Ти усім нам ладу!
Бо велике зло і страшне,
мої крила підпалило,
й чорна краска та не красить,
там де коршуни летіли...
І грозились бо є сила,
сила смерті убивати,
вбити діток хочуть наших,
щоби з муки силу брати.
...Бог наш з нами, Бог до серця,
і загоїлися рани,
і війна з життя джерельця
утікала та ярами
Утікала та застряла,
і болото їла й пила,
нашу землю покидала,
й діток моїх любих милих
Слава Богу й Назарету!
І Горі що Божа Сила!
Слава всім діянням Божим!
І за мирну нашу днину!
24. 02. 19р.