Облетают песни,
облетают печали,
облетают желанья.
Мысль - свеча восковая -
у меня горит в голове.
Отступитесь-ка, склочные, пустые-
близ сердца терзанья.
Нарастает безумием
растрепанный, растерянный страх.
Прицепился некстати
к нам, уже прогремело,
все, что будет, то есть,
что имеем - Бог подарил,
и на тело пролетное,
прозрачное, неплотное тело,
чтоб будило твой дух,
свои жгучие клейма нанес.
Оригинал:
Василь Стус. Облітають пісні, облітають жалі...
Облітають пісні,
облітають жалі,
облітають бажання.
Дума - свічка воскова -
у мене горить в головах.
Відступися, троюдо, намарні -
круг серця блукання.
Наростає, мов безум,
страпатий і звомплений жах.
О заціпся, невчасний,
по нас, уже прогримотіло,
все, що буде, то є,
все, що маємо - Бог дарував,
та на тіло прогінне,
прозоре, знеплочене тіло,
щоб будило твій дух,
свої тавра вогненні поклав.