Актер был болен. Был смертельно болен.
Он старым был. И то была не роль.
Угас тот голос, как утихли хоры,
И тихо умирал шекспировский король.
Имя его - уставшая афиша
Уже несла, как навечерний звон.
А в зале становилось тише, тише, тише,
Когда на сцене появлялся ОН.
Жена в театр в такси его возила,
Стояла там, укрывшись, у кулис.
А он играл еще, и отдавал все силы -
То был его последний бенефис.
Играл уже не так. Уже не мог иначе…
Еще разок! Еще!.. Почти что угасал…
Домой же возвращался, будто за удачей,
Ну, а в театре - снова воскресал.
Рядом играли крепкие, высокие,
Срывали голос, морщили чело…
Но это так,.. то всё ещё массовка,
И появлялся ОН - ставало всем тепло…
Он умирал. А вместе с ним - эпоха.
Её уже не вызовешь на бис.
Последний акт… Последняя дорога…
Ушел в бессмертие известный всем Артист.
Январь, 2020.
*****************************************
Оригінал:
Вмирав актор. Він був смертельно хворий.
Він був старий. І це була не роль.
Віджив той голос, наче грецькі хори.
Вмирав актор, шекспірівський король.
Його ім”я розгубленна афіша
Уже несла, як вечоровий дзвін.
Яка у залі западала тиша,
Коли на сцені ще з*являвся він!
Його в театр привозила дружина.
Стояла там, припавши до куліс.
А він ще грав, А ми за ним тужили,
І вже його не бачили від сліз.
Він грав не так.
Але не міг не грати.
Іще раз. Ще! Востаннє… І згасав.
Додому він вертався умирати,
Але в мистецтві знову воскресав.
А поруч грали молоді, високі.
Зривали голос, морщили чоло.
Але це так, це все іще масовка,
І серед них Його ще не було.
А Він вмирав. Вмирала з ним епоха.
Її уже не викличеш на біс.
Остання дія… Кладовище. Похорон.
В безсмертя також повні очі сліз.