Ласкавий погляд бачу з небес.
Моя сповідь лине в простір завжди.
Тебе кличе серце, на землю зійти.
Для тебе пісню яскраво, співає душа.
Вона полине у спогад старий.
Згадаємо вечір удвох ми рясний.
Яскраво палає у серці вогнем.
Спокій втрачає серце моє.
Плаче серце, гіркотою душі.
Темна смуга заволодіє нутром.
Рідного серце не впізнає ніхто.
Живучі любов’ю, ласкаво живе.
Може згадає воно, той радісний спів.
Не взмозі, бо знає, що серце, мов каміння,
Весь час стає.
Втрачає свій спокій.
Не знає, що діється з ним.
Неспокійно, мов крига холодна,
Вкриває його.
Сльоза омиває гіркотою нутро.
Серце знає, що таке втрата.
Та тільки спогад лине, з кам’яної душі.
Небесна зоря поглядає.
З неба на спогад зійде.
Щиро, голосно скаже.
Сповіщає серце, голосисто моє.
Не взмозі коханий, тебе не знайде.
Та серце кохає завжди, тільки тебе.
Воно не забуде, нестримно згадає,
Про тебе в думках.
Бо в серці моєму ,
Ти назавжди зостався живий.
Мені кохання своє,
Оставив ти на землі.