Ми з нею не бачились дуже давно.
Побачитись дуже хотіли.
Подумали, спершу, піти у кіно.
Спізнились, бо заговорились.
Та зустріч, здавалося, – диво із див,
салют позитивних емоцій.
Додому поволі її проводив.
Сміялись на кожному кроці.
На кухні – чомусь – сум змішався з вином...
Роки, що не разом, – виною?..
Навряд чи услід подивилась в вікно,
коли розпрощалась зі мною...