Ці сходи взимку теж ведуть до храму,
Це ті самі, що влітку й восени,
І стежку ми знаходимо ту саму,
Як ранньої чи пізньої весни.
Однакові і в свята і у будні,
Але не завжди людно є на них.
Думки бувають у людей марудні,
Коли дзвенить дзвін і коли він стих.
Чи снігом всипані, чи листям пожовтілим,
Чи дощ їх миє, чи вкриває лід,
Чи знову засипає снігом білим,
Але невидимий душі на них є слід.
На сходи ці частіше ми ступаймо,
Слід від взуття зітреться, заметуть,
Але про слід душі не забуваймо,
Бо сходи ці до храму нас ведуть.
10.01.2020 р.