Квітне люд в нарузі колкій
Душу ріже на шматки.
Погляд,-диво,наче голки.
Мов би кігтики,-квітки.
Забаганкою дорога,
Що від серця навмання.
Пробивається тривога
Бо без тебе а ні дня.
Топче натовп тихий смуток,
Без зізнання пройде час
Найщиріший той закуток
З часом поглинає нас.
(Понкратова.О.В.)