Н. Бидненко
***
Софіти і сцена, й минулого тіні,
І темне провалля глядацької зали…
О рОки мої, о рокИ швидкоплинні,
Мов коні степами, ви стрімко промчали.
Та в душах палає вогонь невгасимий –
Усіх очищаючий, світлий і чистий…
Веселе й печальне, смішне і красиве –
Усе вам підвладне, на те ви й артисти!
Театр – це велике, це щось незбагненне,
Мистецьких дарів незліченні карати…
І знову актори виходять на сцену –
Серця свої щедро всім нам дарувати!
***
Софиты, сцена, и прошлого тени
И тёмный провал партера и зала...
О годы мои, как года пролетели,
Как кони в степях время быстро умчало.
Но в душах пылает огонь негасимый -
Всех очищающий, светлый и чистый...
Грустно - печальное, смешное, красивое -
Всё вам подвластно, на то вы - артисты!
Театр - это великое и непостежимое,
Несчётных даров, несчётных каратов...
И снова актёры выходят на сцену -
Сердца свои щедро дарить нам, рябята!