У світі лиха, лицемірства і брехні,
Де кожен з нас в арені диких ігор,
Варто не загубитись у пітьмі,
Не ставити собі себе за ідол.
"Бути собою" - таке собі кредо,
І чесно кажучи так кожен зможе.
Під кожним "кредО" є своє "стадО"
І тут ніхто нічого вдіяти не може.
Як би сильно, відчайдушно не старався
"Бути одним таким і не таким як всі" - одразу,
У мене ці слова, як і у більшості людей
Одразу викликають лиш відразу.
Адже у світі, де мільярди людей,
Де у кожного із нас є хоча б одна схожість,
Бути одним серед усіх – не вийде
І така думка лиш розпалює ворожість.
А ти задумайся, читач, хоч на хвилинку
Якщо, людина – це істота суспільна
То чому всі хочуть бути самі по собі
Не розуміючи, що Земля то спільна?
Усі воюють за підтримку інтересів.
Там праві різка за, а ліві зразу проти.
Усім чомусь замало то землі, то грошей.
Краще разом підкорювати висоти.
Якби кожен із нас зміг зрозуміти істину
Що всі ми люди, хоч і не у всьому рівні,
Ми збудували б краще майбуття,
Виділяючи із різних інтересів спільні
Не жарти, тема актуальна і серйозна
І це не пропаганда комунізму.
Я з радикальністю скажу:
Цей вірш як пропаганда гуманізму.
«Бути собою», кредо хоч куди
Та скажу чесно, так і кожен зможе.
«Бути людиною» - ось тобі мета
І якщо будеш, добро все ж переможе.
Усі ми – люди, хоч не у всьому схожі.
Усі в масштабах є однією родиною.
І не зважаючи ні на що у світі
Варто завжди лишатись людиною.