У звичайної людини,
Кожен день - це сірий будень,
Нудно цокає годинник -
І будильник зранку будить.
Інша справа - божевільні,
В них життя - яскраве й повне,
Від логічних рішень вільне -
Наче спалах, неповторне.
Їм пробачені всі вчинки,
Не торкне суспільний осуд,
З голови і волосинка
Не впаде, як не попросять.
Здатні висловити будь-що:
Здогад, маячню, верзіння,
Їхня думка - неминуча,
Як пакетів шарудіння.
Часом чуюсь божевільним -
Що прижився між нормальних,
Між їх поглядів прицільних,
Що трактують все буквально.
Відчуваю заздрість щиру -
Й піддаюсь, коли попросять
Передать війни сокиру,
Бо самі киплять від злості.
Передать слова, що жоден
Не осмілиться сказати.
Бо вони ж не ідіоти,
Щоб так легко себе здати.
Сволочі, падлюки, звірі -
Не зімнуть слова обличчя,
Божевільні легковірні,
Їм здається - щастя зичуть.
Відповідь несу ворожу,
- Наче в клюві голуб духу,
Ви ще схопите по рожі,
Проститутки й потаскухи.
Бл****і, суки і потвори,
Маразматики, дурепи,
Не дивився б наче хворий,
То схопив би по щелепі.
- Тьфу на вас - і слини постріл
Попадає межи очі.
Несу відповідь вкрай гостру:
- Тьфу на вас - нащадки вовчі.
Божевільного вдавати -
Що не день, то важче й важче,
Бо все менш придуркуватим
Ти здаєшся між пропащих.