Кращими за екстрасенсів
В трактуванні однозначнім.
Є зібрання смислів й сенсів
У словник - важкий тлумачний.
В стовпчики - слова зібрались,
Що казали наші предки.
Кажем ми - ума набравшись,
Й внуки зложать із абетки.
Що було, що є, що буде
По сторінках розповзлося,
Повторяють долі люди,
Язиком мяким без кості.
Мелють, наче млин без толку,
Розмахнувшись вітряками,
Викадають слово колке,
Як полову з остюками.
Повторяють без оглядки
На недолю, сльози, лихо,
З року в рік одну колядку
Розучивши - квилять тихо.
Калачами крутять фрази,
Завернувши міцно в вузол,
Щиро вірячи щоразу
У дива, як коні в плузі.
- Що було, що буде скажу -
Усміхається циганка.
І в усмішці, наче з сажі,
В устах криється обманка.
Кажу їй: - Що може бути,
Зібрано в кількох томах,
Легко, звісно, промахнутись,
Не на тих відкрить словах.
Але доля, що чекає -
Як дівчина свого хлопця.
Слів нових, на жаль, немає
Щоб по-іншому жилося.