Щоб втішить серце материнське,
коли самотність та журба…
Батьківське серце сиротинське,
немов надломлена верба…
Сучасна, якісна струбцина,
не зафіксує біглий час…
Зростає з маківки дитина,
та не є власністю для нас…
Час настіж відчиняє двері
рікою бурною в Життя…
Мить до батьківської оселі,
безповоротне каяття…
Немов два лебеді біляві
батьки чекають на гостей…
та у зворушливій уяві,
за щастя моляться дітей.