Кришталеві впали роси,
Зажурилася дівчина,
І вплітала в довгі коси
Свої сльози як перлини.
Бо того кого кохала
Всім своїм дівочим серцем,
Краща подруга забрала,
Та й радіє, та й сміється.
Ой, не плач, ой не журися,
Не того ти покохала,
Краще мила придивися
Де любові зірка впала.
Хто щовечора чекає
Поблизу твоєї хати,
Хто одну тебе кохає
Й буде цілий вік кохати.
Це ж сусідський той хлопчина,,
Що із міста переїхав,
Він шукав собі дівчину
На любов, а не на втіху.
А коли тебе побачив,
Серце сповнилось коханням.
То чого ж ти мила плачеш
Цілу нічку аж до рання?
Ти поглянь як в синє небо
В дивні очі волошкові,
Відшукаєш там для себе
Стільки ніжності й любові.
То ж зроби назустріч долі
Крок єдиний крок останній,
І впусти як вітер з поля
В своє серденько кохання.