Принц знайшов свою принцесу -
Десь за тридевять земель,
Проявивши інтерес свій,
Як до діви Рафаель.
Лиш одна була між ними
Перешкода несуттєва.
Він був мертвим й невидимим,
А вона жива - й чуттєва.
Він моргав прекрасній леді
Кожен вечір - ліхтарем,
Тільки засинала в пледі -
Він включав їй сто-фм.
Спілкувався через інших,
Несвідомих слів людей.
Із обривків фраз ій вірші -
Присвятив, немов спудей.
У роботу теж втручався -
Особливо якщо поряд
Хтось із вищого начальства
Зупиняв маньячний погляд.
Слідкував здаля за нею,
Щоб уникнуть небезпек,
Рвав з корінням орхідеї,
Що дарив їй хтось з колег.
Зупиняв на переході,
Коли дівчина з опалу -
Під автівкою пригоди
Призадумавшись, шукала.
Був уважним - аж занадто,
Був чутливим донеможу,
Ні на кухні, ні в кімнаті
Не сховатись від вельможі.
З нею поруч - лягав в ліжко,
Обнімаючи за плечі,
Був невидимим та ніжним,
Що не хтілося перечить.
Тож від чуйності й уваги,
Дівчина втрачала розум,
Кволих суджень рівновагу,
Й смолянисто-чорні коси.
Всіх подруг, близьких та рідних,
І веселий сміх дівочий,
Стала врешті принца гідна,
З цартва марень й поторочі.