ПОДОРОЖ У ДИТИНСТВО
Потієнко Марії - моїй мамі
Дивлюсь назад - як у вікно,
В своє дитинство лину.
Я дідом став давним-давно,
Для мами ж я – дитина.
Завжди вона мене пита:
«Чи їв ти, чи голодний?»
І повертаються літа
У напрямок зворотній.
Турбота в голосі бринить
У матері Марії.
І сивий хлопчик в ту же мить
Чомусь ніяковіє.
Суворо: «Чом кашкета зняв?» -
І мчать у юність весни.
«Годин сьогодні скільки спав?» -
Дитинство вже воскресло!
Як голову мою схиля
До себе на коліна,
Тоді синок вже – немовля…
Щасливії хвилини!!!
Питають люди мене всі:
-А вік який у неї?
-Їй буде дев’яносто сім…
Чекаєм ювілею!
18.01.2020 р.