Наївність поета – в наївності перших рядків,
де слово – до кожної літери – всім зрозуміле.
Читаєш, читаєш – і вірша оголене тіло
цілуєш, а цих поцілунків поет і хотів.
Наївність поета, в яку і не вірить ніхто...
Так часто поета вважають пророком насправді,
а він лиш наївність висловлює, вірша заради,
де кожна сторінка – у радість щасливий квиток.
Наївність поета – в наївності слів і думок,
які читачі дуже часто вважають своїми,
вважають своїми вірші, що від першої рими –
до рими останньої – шепче усміхнений Бог...