НезбагнЕнна Неба таїнА
вабить, хоч в однОчас і лякає.
СтОячи у темного вікнА,
з дУмками душа увись злітає...
ЩО там - за завісою зірОк,
у космічних вимірах незнаних?..
Там до Боженьки - останній крок...
до небесних храмів бездоганних...
Ніби поруч паралельний світ,
та не доторкнутися рукою;
лиш коли прийдЕ життєвий звіт,
з'Явиться Господь перед тобою.
І земної долі паралель
раптом із небесною зійдЕться;
якір в "Лету" кине корабель
і двигун заглохне в зоні сЕрця.
Тільки під вітрилами - душА
поспішить примірювати крИла...
У ілюминації стожар
я б зорею спалахнуть хотіла...
Вічності освічуючи шлях,
день і ніч світитися любов'ю,
що у мОїх житиме віршАх...
небом, що висИть над головою...
13/01/2020/