У моїх очах – сонця проміння,
Неба вся безхмарного блакить,
Блиск кохання та душі горіння
З молодістю щастя кожну мить!
Але світять так вони, палають,
Де веселки грають кольори,
Поглядами з чарами літають
Майже до зимової пори
Розквітали гарно, ніби квіти,
Золотом осіннім чарівним,
Поки ще росли онуки, діти,-
Темним тим не повнились, сумним
А тепер тільки думливі зграї,
Спогади про пройдене життя
До зимового з морозом краю,
Шлях, з якого йде до небуття
Тож тому вони і не грайливі,
Як раніше, де теплінь та світ,
А чомусь сльозливі та вразливі,-
Від колишнього,- л’є блідий слід
Геть пішло щасливе все шалене
З тих без відпочинку днів, ночей,
Залишилося одне буденне
Пам’ятне відсвічення очей
Де той з розумінням блиск не вічний,
Що пронизує незгасний струм
Молодості пристрастей магічний,
Й губиться згасаючи від дум…
19.01.2020р.