Юність, романтизм, усмішки,
Та рожеві окуляри.
Із кущів лунають смішки -
Бо там смажать яйця в клярі.
Вранці в місті дві дівиці
Зникли, наче стали паром.
А натомість молодиці -
Появились з перегаром.
З-під туманної завіси -
Як на пляму крові в ліжку
Вийшов слід Агати Крісті,
Що блукала, наче кішка.
Де тут злочин, і хто винен
В детективному романі,
Всі деталі, як в щілині,
Видно навіть в глухомані.
Слід губився в близькім крузі,
Всіх зібравши для промови,
Родичів, знайомих, друзів
Детектив завів про змову.
Хто найперший запитався:
Заміж ти іще не вийшла?
Слід петляв, тремтів, лякався,
Червонів, як стигла вишня.
Потім було: ну коли вже
Вийдеш заміж за нагоди.
Від тих слів, як від принижень,
В місті не було проходу.
Подруги, знайомі, навіть,
Мужики кидали в спину,
Провінційне дорікання,
Лихослівя, осуд, кпини.
Звідники - вели за руки,
До найближчих кандидатів,
Хоч когось схопить за брюки,
Як під дулом автоматів.
Ну, а потім - дві дівиці
Вийшли - й зникли їх обриси,
Хоч в розпутних молодицях
Впізнавались цноти риси.