Мара Белчева
Їх райдуга колись вінчала, й гімни
виспівували хором їм вітри,
і їх кохання, сміле і нестримне,
підносило на крилах догори.
Сплелися їхні тіні в безбережжі
й в злотаву вись, неначе дивний спів,
долаючи усі простори й межі,
летять у царство чарівливих снів...
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
Тях някога дъгата е венчала,
там вихри пели са венчалний хор,
и на криле на обичта си смяла
те отлетяха в тихия простор.
Една във друга сенките им слени,
кат южна песен в златний лъх летят,
от синори и време негнетени –
във царството вълшебно на сънят…