Ян Таировский. Банка из-под пива. Рус. Бел

Максим Троянович
Была я холодной. Он стиснул меня
Руками, что тихо по мне проскользнули,
Всё тело лаская, усталость гоня.
Сидел он в обнимку со мною на стуле.

Могла ли я сопротивляться в тот час,
Когда он к устам подносил очень жарким?
И губы смыкались одиннадцать раз.
Была я холодной, как волны Игарки.

Был полным он юности сил и огня,
А я - пылкой жаждой его осаждённой.
Он до основания выжал меня-
Была совершенно я опустошённой.

Он выбросил вскоре меня из окна,
Мой стан напоследок сжимая руками.
И вот на дороге лежу я одна
Ненужною банкой, где пива - ни капли.


Слоік з-пад піва.
 
Была я лядоўня. Ён сашчаміў мяне зразумела
Рукамі, што па мне праслізнулі гурмою,
Гонячы стомленасць лашчачы цела цела,
Сядзеў ён на крэсле ў абдымку са мною.

Ці магла я супрацівіцца ў тую гадзіну тую,
Калі ён да вуснаў падносіў нібы цыгарку?
І вусны стульваліся адзінаццаць разоў. цікую
Была я лядоўні, як хвалі ІгаркІ.

Быў поўным ён юнацкасці сіл і агню,
А я - палкай смагай яго абложанай.
Ён дашчэнту выціснуў мяне адну-
Была зусім я спустошанай.

Ён выкінуў неўзабаве мяне з вакна,
Напрыканцы сціскаючы рукамі маю постаць.
І вось на дарозе ляжу я адна
Пустым слоікам, дзе піва - ні кроплі, таць

    Перевод на белорусский язык Максима Троянович