Владислав Ходасевич. Путём зерна. Рус. Бел

Максим Троянович
Проходит сеятель по ровным бороздам.
Отец его и дед по тем же шли путям.

Сверкает золотом в его руке зерно,
Но в землю черную оно упасть должно.

И там, где червь слепой прокладывает ход,
Оно в заветный срок умрет и прорастет.

Так и душа моя идет путем зерна:
Сойдя во мрак, умрет - и оживет она.

И ты, моя страна, и ты, ее народ,
Умрешь и оживешь, пройдя сквозь этот год,-

Затем, что мудрость нам единая дана:
Всему живущему идти путем зерна.


Шляхам збожжа

Праходзіць сейбіт па роўных разорах.
Бацька яго і дзед тымі ж ішлі шляхамі.

Зіхаціць золатам у яго руцэ збожжа,
Але ў зямлю чорную яно легчы павінна.

І там, дзе чарвяк сляпы пракладае ход,
Яно ў запаветны тэрмін памрэ і прарасце.

Так і душа мая ідзе шляхам збожжа:
Сыдучы ў цямрэчу, памрэ - і ажыве яна.

І ты, мая краіна, і ты, яе народ,
Памрэш і ажывеш, пройдучы скрозь гэты год,-

Затым, што мудрасць нам адзіная дадзена:
Усяму жывому ісці шляхам збожжа.


    Перевёл на белорусский язык Максим Троянович